Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 908/3585/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Мамонтової О.М. ,розглянувши касаційну скаргу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015у справі№ 908/3585/15 господарського суду Запорізької області за позовом1. Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради 2. Комунальної установи "Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя"доПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" провнесення змін до п.п.1.2 розділу 1, п.п. 3.1 та 3.3 розділу 3 до договору оренди майна від 08.11.2012 р. №79/12 за участю представників сторін:позивача 1: позивача 2:не з'явився, не з'явився,відповідача:не з'явився ,

В С Т А Н О В И В:

Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Позивач 1) та Комунальна установа "Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя" м. Запоріжжя (Позивач 2) звернулись до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" (Відповідач) з вимогами про внесення змін до п.п. 1.2 розділу 1, п.п. 3.1 та 3.3 розділу 3 в додатковій угоді до договору оренди майна від 07.11.2012р. № 79/12 та викладення їх у запропонованій редакції.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.07.2015 у справі № 908/3585/15 позов задоволено повністю, внесено зміни до п.п. 1.2 розділу 1, п.п. 3.1 та 3.3 розділу 3 в додатковій угоді до договору оренди майна від 08.11.2012р. № 79/12.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015, рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Присуджено до стягнення з позивачів на користь відповідача по 304,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги з кожного.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015 скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.11.2012 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), Комунальною установою "Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя" (Балансоутримувач) та Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Оранта-Січ", (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №79/12, відповідно до п.1.1 якого Орендареві було передано в строкове оплатне користування нежитлове приміщення № 94 першого поверху будівлі (літ. А-6) площею 14,0 кв. м. в будинку 80 по вулиці Перемоги в місті Запоріжжі вартістю 29 039 грн. станом на 15.09.2012 згідно звіту про незалежну оцінку та висновку про його вартість.

В п. 1.2 цього договору передбачено, що приміщення має використовуватися для розміщення офісу філії орендаря.

На виконання п. 2.1 договору, передача об'єкту оренди була підтверджена актом прийому-передачі від 08.11.2012.

Відповідно до п.11.1. строк договору оренди становить 2 роки 11 місяців, з 08.11.2012 по 08.10.2015.

Згідно із п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.02.2006 № 63, від 06.04.2011 № 47, Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 та складає 5227,02 грн. на рік згідно з розрахунком. В свою чергу, п.3.2. договору встановлено, що орендна плата за перший місяць (листопад 2012р.) становить: 436,03рн. * І інфл. (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції).

Зі змісту додатку №1 до договору вбачається, що при визначені розміру орендної плати була використана ставка орендної плати на рівні 18% від вартості майна, визначеної експертним шляхом.

У пункті 3.6. договору сторони дійшли згоди, що орендна плата підлягає обов'язковому перегляду на вимогу однієї із сторін у випадку затвердження органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та інших нормативно-правових актів нових річних ставок орендної плати за використання нерухомого майна комунальної власності міста Запоріжжя з урахуванням передбаченого цим договором цільового використання об'єкта оренди.

При цьому, згідно п.11.3 договору зміни та доповнення до нього можуть мати місце за погодженням сторін, оформлюватися в письмовій формі і становлять невід'ємну частину договору.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що в результаті планової перевірки фінансово-господарської діяльності, проведеної Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області на початку 2015, було виявлено, що договір оренди від 08.11.2012 був укладений із застосуванням невірного розміру річної орендної ставки, а саме, замість орендної ставки у розмірі 40 %, яка спеціально передбачена для розміщення фінансових установ, була застосована ставка у розмірі 18 % - передбачена для офісів.

Отже, звертаючись до суду з даним позовом, позивачі зазначали, що під час укладання договору оренди не було враховано спеціальний статус відповідача, який передбачений положеннями ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та ст. 2 Закону України "Про страхування", що в подальшому призвело до завдання місцевому бюджету збитків у розмірі недоотриманої орендної плати за період з листопада 2012.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав, що спірний договір від 08.11.2012 був укладений з порушенням п.3 додатку 2 Методики розрахунку розміру орендної плати та пропозиції її розділу, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 та п.1 рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011 №47.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що в даному випадку підставою для запровадження змін до умов договору оренди, виходячи з наведених підстав позову та встановлених обставин, виступає саме допущена, зокрема позивачами, при укладанні договору, помилка відносно розміру ставки орендної плати, яка має бути застосована з огляду на статус Орендаря як фінансової установи. Таким чином, означені спірні зміни не зумовлені діючими нормами законодавства чи умовами договору обставиною, а помилка у визначені розміру ставки не є ані зміною умов господарювання, ані істотним порушенням з боку Орендаря чи істотною зміною обставин, відтак відсутні підстави для зміни розміру орендної плати всупереч бажання Орендаря , тому у задоволенні позову слід відмовити.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У пункті п. 6 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар, зокрема, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Як вже зазначалося вище, 8.11.2012 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), Комунальною установою "Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя" (Балансоутримувач) та Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Оранта-Січ", (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №79/12, відповідно до п.1.1 якого Орендареві було передано в строкове оплатне користування нежитлове приміщення № 94 першого поверху будівлі (літ. А-6) площею 14,0 кв. м. в будинку 80 по вулиці Перемоги в місті Запоріжжі вартістю 29 039 грн. станом на 15.09.2012 згідно звіту про незалежну оцінку та висновку про його вартість.

Сторони визначили, що орендна плата складає 5 227,02 грн. на рік, що підтверджується додатком №1 до договору оренди №79/12; плата за листопад 2012 становить 436,03 х І інф. При цьому сторони визначили, що орендна ставка застосовується у вигляді 18 % від вартості майна, визначеної експертним шляхом.

В результаті планової перевірки фінансово-господарської діяльності, проведеної Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області на початку 2015, було виявлено, що договір оренди від 08.11.2012 був укладений із застосуванням невірного розміру річної орендної ставки, а саме замість орендної ставки у розмірі 40 %, яка спеціально передбачена для розміщення фінансових установ, була застосована ставка у розмірі 18 % - передбачена для офісів.

Позивачем 1 було надіслано на адресу Відповідача лист № 621/01/01-07 від 12.02.2015 про необхідність приведення у відповідність до чинних нормативно-правових актів договору оренди №79/12 від 08.11.2012р. разом із відповідними проектами Додаткової угоди та додатку №2 (розрахунку) до договору .

Відповідач своїм листом № 1233 від 09.04.2015 відмовився від підписання додаткової угоди, запропонував підготувати та направити додаткову угоду до вищезазначеного договору на збільшення розміру орендної плати з моменту отримання та підписання зазначеної угоди на майбутній час, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 8.1 укладеного договору, сторони мають право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору, вимагати його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна або у разі невиконання умов договору.

Апеляційним судом було витребувано для огляду від відповідача акти звіряння розрахунків, підписаних позивачем 2 без зауважень (а.с.а.с.86-88) та платіжних доручень (а.с.а.с.89-110), з яких вбачається, що грошові зобов'язання з внесення орендних платежів за період з листопада 2012 по грудень 2014, на якій розповсюджуються спірні зміни, виконані відповідачем повністю.

Спеціальними положеннями ч.2 ст.21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан

об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України, що кореспондується із ч.ч.1,2 ст.286 Господарського кодексу України.

Також ст.ст.651 і 652 Цивільного кодексу України визнають підставами для зміни умов договору істотне порушення зобов'язань за ним однією з сторін або істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору.

Положення ч.ч.1, 2 ст.652 Цивільного кодексу України передбачають можливість у судовому порядку запровадити зміни до договору у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору, якщо сторони не дійшли згоди щодо приведення договору у відповідність із обставинами, які істотно змінились.

Між тим, як вірно встановлено апеляційним господарським судом, в даному випадку підставою для запровадження змін до умов договору оренди, виходячи з наведених підстав позову та встановлених обставин, виступає саме допущена Позивачами при укладанні договору помилка відносно розміру ставки орендної плати, яка має бути застосована з огляду на статус Орендаря як фінансової установи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду стосовно того, що помилка у визначені розміру ставки не є ані зміною умов господарювання, ані істотним порушенням з боку Орендаря чи істотною зміною обставин, тому відсутні підстави для зміни розміру орендної плати всупереч бажання Орендаря.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015 у справі №908/3585/15 - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова